(від грец. βιβλιον – книга, λογος – слово, вчення) – термін, що до 1950-х рр. широко використовувався для означення міждисциплінарної галузі, яка охоплює кілька споріднених дисциплін – бібліографію, бібліотекознавство, книгознавство та ін., тобто – комплексна наука про книгу. Термін рідковживаний. Ще в XVI ст. у Франції Ж.-Ж. Рів (1730-95) застосовував його у значенні "мистецтва міркувати про книги і говорити про них з певністю чи то стосовно їхнього змісту, чи стосовно їхньої історії". У 1931 О. Фомін пропонував замінити термін "книгознавство" терміном "Бібліологія", у зміст якого в ті роки вкладалося значення філософії книги. Вчені в свій час вносили своє бачення даного поняття. Бельгієць П. Отле (1868-1944) розрізняв у бібліології психологічну, соціологічну і педагогічну проблематику. М. Рубакін розробляв психологічні аспекти бібліології, узагальнюючи їх поняттям бібліопсихології; ряд його положень (про вивчення автора, твору і читача як ланок процесу спілкування; про індивідуальну своєрідність і її залежність від життєвого досвіду читача) застосовується у бібліотечній психології, психолінгвістиці, теорії масових комунікацій, системотехніці.
.
Немає коментарів:
Дописати коментар