Сьогодні, 7 грудня, всього другий рік поспіль, ми відзначаємо Всесвітній день української хустки. Це свято набуло статусу всесвітнього завдяки українській діаспорі. Раніше дівчата і жінки носили хустки постійно. Для заміжних жінок це був обов’язковий головний убір, який визначав соціальний стан жінки та рівень достатку родини. Хустка слугує в українських родинах оберегом та символом злагоди.
Є такий оберіг і в нашій сім’ї – мамина хустка.
Розповідає моя племінниця Неля Нарушець:
«Коли почула про фотосесію – взялася шукати якусь красиву, підходящу хустку. І тут вирішила запитати у бабусі, вона запропонувала взяти її хустину, яка вже давно слугує не просто жіночим головним убором, а справжньою сімейною реліквією.
Нашій хустці вже близько 150 років – і весь цей час вона із покоління у покоління передається жінкам у нашій родині. Зараз власниця хустини моя баба Лара [Лариса Мілетіївна Вегера], яка отримала її у подарунок від своєї баби Теклі ще у 1946 році. А бабі Теклі на 20-річчя цю хустку подарувала її баба.
На той час такі хустки були якраз
в моді і дозволити собі у гардеробі таку річ вважалося справжньою розкішшю.
Навіть зараз, коли бабуся одягає цю хустку до церкви, жінки часто запитують
звідкіля ми її взяли, бо зараз таких вже не знайдеш. Сьогодні ця хустка –
оберіг, символ пам’яті нашого роду та зв’язку поколінь.»
Неля Нарушець з донечкою Евеліною (с. Баїв).