Підтримавши щорічний
поетичний марафон «Читаємо Шевченка разом», який уже багато років поспіль
проходить у бібліотеці імені Олени Пчілки, провідний бібліотекар відділу
обробки літератури і організації каталогів Світлана Лисоколенко прочитала
поезію Тараса Шевченка «Якби зострілися ми знову…», написаний у 1848 році під
час зимівлі Аральської описової експедиції на острові Косарал.
Вірш відображає нерозділене кохання поета до заміжньої жінки. Очевидно,
йдеться про Ганну Закревську – потаємну любов Шевченка, дружину поміщика
Платона Закревського, якій він присвятив поему «Сліпий» («Невольник») та вірш
«Г. З.», а також написав її портрет.
Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?
Ніякого. І не пізнала б.
А може б, потім нагадала,
Сказавши: снилося дурній.
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво!
