Караїми у Луцьку

    Караїми — нащадки тюркського племені, етнічна батьківщина яких розташована у Криму. У часи правління великого князя литовського Вітовта, під час воєн із татарами, з Криму було переселено близько 400 караїмських родин. Вони оселилися у Троках (сучасне місто Тракай, Литва). Пізніше, внаслідок нових походів, караїмські громади з’явилися також у Луцьку та Галичі. Караїмська мова належить до тюркської групи, проте містить значну кількість запозичень з арабської та перської. Для її письма використовували єврейську абетку, доповнену літерами з латиниці та кирилиці. Існували три основні діалекти: кримський, луцько-галицький і тракайський. Релігія караїмів (караїмізм, караїзм) поєднує в собі риси юдаїзму, християнства та ісламу.

    У Луцьку караїми жили окремою спільнотою під проводом газзана. Вони зберігали мову, віру та традиції. Разом з їх появою в місті з’явилася нова, раніше невідома споруда — кенаса, храм караїмів. Відомо, що перша луцька кенаса вже існувала у 1506 році на березі річки Стир. Після 1633 року збудували нову дерев’яну кенасу, яка згодом у XVIII ст. занепала або згоріла. 

Її змінила ще одна — третя за рахунком — дерев’яна споруда з ґанком та мансардним дахом. Усередині була велика зала, стіни якої прикрашали кольоровий живопис з рослинними орнаментами та староєврейськими написами.

На початку ХХ ст., під час Першої світової війни, з кенаси викрали старовинні свічники ґданського виробництва, бронзові та кришталеві люстри, золотом гаптовані тканини, різьблені колони та вівтар.

Пожежа 1972 року остаточно знищила споруду, яка зберігала унікальні риси караїмської архітектури й була однією з найцінніших пам’яток Волині.

   Події Другої світової війни спричинили занепад луцької та галицької караїмських громад. Щоб уникнути переслідувань радянської влади, багато караїмів переселилися до Польщі, залишивши свої домівки та святині.

   Нині більшість нащадків луцьких караїмів проживає в Польщі, де діє їхня культурна організація. Вона популяризує та досліджує караїмську спадщину, займається видавництвом, а також проводить літні школи для молоді. Під час цих заходів юнаки й дівчата знайомляться між собою, вивчають мову та традиції предків.

     Події Другої світової війни спричинили занепад луцької та галицької караїмських громад. Щоб уникнути переслідувань радянської влади, багато караїмів переселилися до Польщі, залишивши свої домівки та святині.

Нині більшість нащадків луцьких караїмів проживає в Польщі, де діє їхня культурна організація. Вона популяризує та досліджує караїмську спадщину, займається видавництвом, а також проводить літні школи для молоді. Під час цих заходів юнаки й дівчата знайомляться між собою, вивчають мову та традиції предків.

    Сьогодні луцько-галицький діалект караїмської мови повністю зник, а на вулиці Караїмській у старому місті Луцька збереглися лише поодинокі сліди цього унікального народу.

     У фонді Волинської книгозбірні імені Олени Пчілки зберігаються книги, в яких ви можете почерпнути відомості про караїмів – один з корінних народів України.

·         Абдулаєва Г. Кримські татари: від етногенезу до державності / Г. Абдулаєва. - Київ : Гамазин, 2021. - 408 с.
·         Маґочій Павло Роберт. Крим: наша благословенна земля / Павло Роберт Маґочій ; пер. на укр. О. Сидорчук. - Ужгород : Падяк В., 2014. - 160 с.
·         Релігія в Україні : огляд публікацій. Вип. 2 / упоряд. Маркіна . - К. : [Майстерня книги], 2010. - 263 с.
·         Шабаровський Володимир Володимирович. Караїми на Волині. Штрихи до портрета загадкового народу / В. В. Шабаровський. - Луцьк : Твердиня, 2013. - 252 с.

Публікація в рамках проекту відділу "Книга та навколо неї".